Вона привнесла на сцену нову, оригінальну, інтелігентну пісенну культуру, парадокс якої - у несумісності з примітивно-етнографічними штампами традиційної естради і водночас, - у постійно відчутному національному колориті. Вона закохана у народну пісню і з однаковим натхненням співає як слобожанські колискові, так і лемківські весільні пісні. Вона вміє володіти слухацькою аудиторією і як бард (не любить цього слова, але, власне, так починала на естраді!), і як поп-співачка, хоча обидва статуси не можуть охопити багатогранності її таланту. Вона - товариська, завжди по-дитячому усміхнена оптимістка, до котрої тягнуться друзі, нові знайомі, журналісти. Що ж стосується музики, яку Вона, Марія Бурмака, виносить на суд слухачів у цьому альбомі, то про неї словами не напишеш. Цю музику треба слухати... Галина Бабій, журналіст
Українська банерна мережа |
