Марія Бурмака, "Ми йдемо! Найкраще", 2004     Хоча на цьому диску і представлено кращі пісні за останні 15 років, але це не просто збірка. Можливо, тому, що в кожній з цих пісень, незалежно від її віку, проглядає та сама тонка, тендітна дівчина, яка колись першими ж словами, мелодіями так запросто відкрила серця тих, хто хотів почути. Почути щось, не схоже на загальний вал масової квазікультури. І зробила вона це не скальпелем інтелекту, як зробив би чоловік. Вона зробила це так, як роблять, мабуть, всі жінки у цьому світі – душею. І досі продовжує, змінюючи обгортки, стилі, змінюючи себе. Той, хто слідкує, легко побачить, що весь цей час вона йде. Швидко і повільно, прямо і не дуже, тонко і зелено, інколи срібно, інколи – крізь мідні труби. Але йде – і саме тому живе в ній сьогоднішній все, вже пройдене нею колись. І саме тому завжди є в її піснях місце для тої чистоти, тендітності, без якої, мабуть, неможливо вже уявити пісні Марії Бурмаки. І тому я кажу, що це не просто збірка, це – шлях. Наче короткометражний фільм, складений з фрагментів повнометражного так, що і про цілий розповідає, і сам по собі є цікавим видовищем. Наче тепла зустріч із дуже приязною людиною. www.UMKA.com.ua Українська банерна мережа