По різдві     (муз.: М.Бурмака, сл.: І.Малкович)     Десь на звалищi мiж будяками,     на вугiллi, що мокне роками,     янголiв два     один одному крила лоскує,     один одного в очi цiлує,     дожидають Рiздва.     Поруч з ними є дитятко Боже,     i нiхто розпiзнати не може,     хто кого береже:     чи дитятко цих янголiв, а чи     бiлокрилi дитятко, що скаче,     в небо важиться вже...     На цiй чорнiй землi що робити     бiлим янголам - вугiль дробити,     чи ридати в блакить?     Кожен янгол волить в цю ж хвилину     в Сад Небесний вiднести дитину,     але Бог не велить.     Там, де скидано голi ялинки,     де бруднi помаранчiв шкоринки,     на померзлiй травi     двоє янголiв, з ними дитятко     в кулачковi затисло колядку     вже по Рiздвi.