Некопані криниці     (муз: М.Бурмака, сл.: В.Верховень)     Некопані криниці сліпі такі ж, як ці     В які набилось сміття, потмарення старе,     А ти малюєш казку на ветхому яйці     І віриш, що ніколи та казка не помре.     Сліпі криниці-люди блукають у пітьмі     А чорне сонце світить, мов крапка у кінці,     А чий то голос плаче, неначе у тюрмі,     В розписаному златом пасхальному яйці?     Не вилупиться птаха, не полетить у вись,     І заніміє голос у шкаралупі літ,     Земля стікає кров'ю, нанизана на вісь,     І підступа Іуда до райських, до воріт.     Не плач, прошу, не треба, ще казці не кінець,     Ще фарба не оскліла, як на морозі ртуть,     Некопані криниці благослови, Творець,     І дай сліпим прозріти, і дай глухим почуть.