Вітер     (муз.: М.Бурмака, сл.: О.Олесь)     Вiтер хворий вiє стиха,     ледве ходе, ледве диха,     щось задумує неначе -     враз без голосу заплаче,     то в гаю зламає гiлку,     стане, виструже сопiлку,     i на дудцi тихо грає     i прохожим серце крає.     То бiжить над море синє,     то на гори тихо лине.     I над кручею в задумi     передумує всi думи...     Часом гнiв його ужале,     вiн забуде болi-жалi,     вiн як вихор вже несеться     i шалiє i смiється...