Ой, гай, мати     (народна)     Ой, гай, мати,     ой, гай, мати,     ой, гай зелененький     уїжджає з України     козак молоденький.     Вiд'їжджавши,     шапку знявши,     низенько вклонився,-     ой, прощайте, слобожани,     може з ким сварився.     Хоч сварився,     не сварився,     аби помирився.     Як виїхав на битий шлях,     слiзоньками вмився.     Не жаль менi     дорiженьки,     що пилом припала,     а жаль менi дiвчиноньки,     що дарма пропала.     Ой, гай, мати,     ой, гай, мати,     ой, гай зелененький     ой, поїхав з України     козак молоденький.