Сніг в гаю     (муз.: М.Бурмаки, сл.: О.Олеся)     Снiг в гаю, але весною     розiв'ється гай.     Може, долею ясною     зацвiте мiй край.     В небi мла, а сонце гляне -     мла розтане вмить.     Може, мiй народ повстане,     морем зашумить.     Сон, але всю землю збуде     жайворон-гонець.     Ну коли, мiй сонний люде,     знайдеш сну кiнець?     Смерть, але її задуше     пiсня, смiх i рух. ???     Ну скажи, народна душе,     чи живий твiй дух?     На обличчi рабства туга,     безпросвiтня мла.     Де ж то гордiсть твого духа     вiльного орла?     Що вона тобi робила,     як вiки ти гнив,     почорнiлая могила     мiж зелених нив?     Як вулкан стоїш ти згаслий,     але чую я,     що в душi твоїй прекраснiй     море ще огня.     Вiрю я, що обороне     сам себе мiй край.     О, мiй велетню Самсоне,     пута розривай!